Електроенергія: Росія обішла Україну з тилу

23/01/2009 12:15
42-17721381

Вітчизняне медійне поле має тенденцію закуклюватися на одній або максимум двох темах – і не помічати більше нічого. Тим не менш навіть у царині найбільш азартній – сфері – геополітичних ігор – відбуваються речі, на які, здається, не звертають увагу. Нецікаво?

Може, це не дуже цікаво – але Молдова, сусід та важливий геополітичний партнер України, все більше перетворюється на філію Росії з південного сходу України. Це не питання того, що Росія погана – питання в тому, що монополізація впливу на сусідів України – річ в будь-якому разі небезпечна. Ну а якщо врахувати немотивовану немиролюбність Кремля стосовно України – то вже точно шкідлива.

Що сталося?

Якщо коротко - Україна, яка останні два з половиною роки була єдиним для Молдови зовнішнім джерелом електроенергії, тепер втратила ринок цієї країни не дивлячись на, що скарг на якість послуг України ніби не було.

Якщо трохи докладніше – то Україна не просто втратила, а втратила на користь “ІНТЕР РАО ЄЕС” – цю компанію можна вважати одним з “енергетичних кийків” у арсеналі Москви. Майже весь обсяг електроенергії, який потребує Молдова, з нового року в республіку постачає розташована в Придністров’ї Молдавська ДРЕС, що повністю належить і контролюється “ІНТЕР РАО ЄЕС”.
Чому Україна втратила ринок електроенергії Молдови – питання без відповіді. Хто саме з української сторони “профукав” молдовський ринок — треба ще зясувати.

Намагаючись зберегти один з найбільших за обсягами зовнішніх ринків для української електрики, Україна запропонувала Молдові постачати електроенергію в 2009 році по $0,052 за 1 кВт-г. Але керівництво Молдови з незрозумілих причин вирішило закуповувати її у Молдавська ДРЕС по $0,058 за 1 кВт-г. Відомо лише те, що відповідний контракт був підписаний під час візиту до Кишинева президента Росії Володимира Путіна.

Маневрова Україна

Невигідність нинішньої позиції України полягає не тільки у втраті обсягів продажу, що скоротяться в рази. Справа у тому, що Молдова продовжує регулювати власний баланс виробництва та споживання за рахунок українських енергетиків, які тепер будуть нести від цього збитки.

Обсяги споживання електроенергії в республіці значно коливаються впродовж доби. Молдавська ДРЕС не спроможна самостійно покривати ці коливання. Тому Молдова продовжує відбирати українську електрику в години найбільшого споживання в енергосистемах обох країн. Але в ночі, коли споживання падає, молдавські енергетики починають виштовхувати надлишки електроенергії в України, що змушує додатково розвантажувати вітчизняні електростанції. Оплачувати Молдова буде лише різницю між обсягами відібраної та повернутої електрики.

Але ціни на електроенергію в Україні впродовж доби змінюються: вони найвищі в години найбільшого споживання (вранці і в вечорі) та найнижчі в ночі. Але діючі комерційні контракти між компаніями України та Молдови не передбачають диференціації ціни в залежності від періоду доби, а це означає що втрачати буде українська енергетика.

Агонія братньої любові

Цікаво, що раніше свою тотальну залежність від України у питанні електроенергетики молдовани теж використовували на свою користь. Справа в тому, що енергетика Молдови і України за часів СРСР будувалась як єдине ціле. І частина Одеської області отримує енергію через сусідню республіку. Тому якось впливати на молдаван за допомогою загрози припинення енергопостачання українцям було вкрай важко. За що і страждали економічно.

Експорт української електроенергії в Молдову, як, втім, і в інші країни, раніше здійснювався за цінами нижче внутріукраїнських. І якщо українським енергетикам удалося переломити ситуацію у взаєминах з імпортерами в Угорщині, Словаччині й Румунії (ціни для них зараз значно вище внутрішньоукраїнських), то підвищити ціну для Молдови до “економічно обґрунтованого рівня” швидко не вдавалося.

За згодою, досягнутою влітку 2007-ого, щомісяця ціна 1 кВт-ч, експортованого в Молдову, повинна була підвищуватися на $0,001, поки не досягне внутрішньоукраїнської. Але до кінця 2008-ого цього не відбулося, у тому числи з причини швидкого зростання цін в Україні. Це мало статися в лютому-березні цього року.

Екологічний аспект

Нарешті, останній суттєвий момент, пов’язаний з роботою Молдавської ДРЕС - екологічний. Справа в тому, що на території Одеської області перебуває її золовідвал площею трохи менше 300 гектарів – по суті, відкритий полігон.

І зараз, коли подача природного газу в Наддністрянщину припинилася, а мазут закінчився Молдавська ДРЕС працює на вугіллі. При цьому токсичні відходи, що залишаються після спалення вугілля, попадають саме на цей полігон та забруднюють ґрунти прилеглих до полігона територій – українських! Молдавська ДРЕС за останні 17 років не зробила нічого, щоб зменшити негативний вплив цього об’єкту на навколише середовище України.

От, власне, такі речі відбуваються в тіні великих газових баталій.

За матеріалами газети “Лівий берег”

Немцы хотят “Северный поток” из-за газового кризиса

23/01/2009 11:58

Нефтегазовый концерн “Винтерсхаль” после завершения российско-украинского газового спора потребовал быстрого продвижения запланированного строительства подводного газопровода “Северный поток”.

Европа готовиться штрафовать Газпром

23/01/2009 11:18

Контрагенты российского концерна готовятся предъявить ему многомиллионные иски.

В Донецке попросили Ющенко и Тимошенко прекратить “газовые игрища”

23/01/2009 10:47

Депутаты Донецкого областного совета потребовали от президента Виктора Ющенко и правительства выполнения конституционных обязанностей либо ухода в отставку.

Немцев просят не есть много мяса

23/01/2009 10:26

Немецкое агентство по охране окружающей среды выпустило рекомендацию для граждан Германии - ограничить потребление мяса.

Bentley останавливает производство автомобилей

23/01/2009 10:04

Британский производитель люксовых автомобилей Bentley весной этого года намерен приостановить работу своих конвейеров на семь недель.

Украина согласилась покупать газ по ценам выше, чем в богатых странах ЕС - польский эксперт

23/01/2009 09:55
merinov_gas

Газовый конфликт между Украиной и Россией взбудоражил Европу но не стал переломным моментом, объединившим государства «старой» и «новой» Европы. По мнению польских экспертов, как и в случае с Осетинским конфликтом между Россией и Грузией, события газовой войны только укрепили разные фракции ЕС в своем мнении. Первые считают, что имея дело с таким сложным партнером как Россия, главное – не давать Москве лишних поводов для резких действий. «Новая Европа» в лице бывших членов соцлагеря, призывает к действиям в стиле «твердой руки». Однако совсем бесследно восемнадцать холодных дней пройти для Европы не могли. По мнению польского эксперта Пшемыслава Виплера, главным последстивем газовой войны станет активизация проектов по диверсификации энергопоставок отдельными государствами-членами ЕС. В то же время, России пока нечего особо опасаться действий объединенной Европы, поскольку каждый из членов ЕС пока предпочитает спасаться в одиночку.

Об оценке газовой войны между Украиной и Россией говорит польский эксперт Пшемыслав Виплер. Господин Випле около двух лет возглавлял Департамент диверсификации поставок энергоносителей в Министерстве экономики Польши. Под его руководством были разработаны и утверждены действующие ныне в Польше стратегии энергетической политики. На сегодня он выступает как эксперт энергетического рынка, общественный деятель а также преподаватель.

В Украине и России никак не могут прийти к выводу о том, какая же из строн конфликта понесла в результате его большие потери. Каково Ваше мнение?

Конечно потери понесли обе строны, но базируясь на известных сейчас данных о результатах договоренностей, можно сказать, что больше потеряла украинская сторона. Украина так и не смогла добиться того, чтобы ставки за транзит газа достигли уровня стран Западной Европы, при этом Украина согласилась покупать газ по ценам выше, чем в некоторых богатых странах ЕС. Кроме того, достигнутые договоренности не могут буть квалифицированы как долгосрочное решение конфликта. В то же время Европейские партнеры России теперь убеждены в необходимости завершения проектов альтернативных газопроводов Nord Stream South Stream. Если эти проекты будут реализованы, кроме сокращения объемов транзита через Украину, это будет также означать коллапс отраслей, зависящих от поставок газа. Получив свободу маневра, при помощи разных тарифов на газ для разных предприятий, связанные с «Газпромом» компании работающие на украинском рынке согут получить контроль над целыми отраслями в течение нескольких лет после реализации проектов альтернативных газопроводов.

Многих украинцев удивила безпомощность государств ЕС, которые самозабвенно играли роль жертвы в газовом конфликте. В чем причина такого положения дел?

ЕС фактически парализовала разница интересов «старых» членов ЕС, которые имеют значительные экономические интересы в России, и стран центрально-восточной Европы. Для первых наращивание газовых поставок из России значит диверсификацию источников и повышение безопасности поставок («старая Европа» большую часть газа получает из Норвегии, - прим.), а вот для вторых наращивание поставок из России означает усиление зависимости. Изменить эту ситуацию не представляется возможным, поэтому шансы выработать единую энергетическую политику ЕС – минимальны.

Смогут ли новые члены ЕС убедить «старую Европу» развивать также и альтернативы проектам North Stream и South Stream в рамах реализации стратегии диверсификации?

Маловероятно. Скорее всего, все ограничится поддержкой на словах таких проектов как Nabucco.

Нынешний газовый кризис между Украиной и Россией не первый. Кроме того, Украина не одинока. В 2007 году из-за споров России с Беларусией прерывались поставки в Европу российской нефти. Может ли сумма таких конфликтов повлиять на то, чтобы страны ЕС были заинтересованы в поисках альтернативных поставщиков энергоносителей или же все идет к постройке трубопроводов в обход Украины и Белоруси?

Оба варианта развития событий вероятны. Лично я приложу максимум усилий для поддержки проектов по поставках в Европу нефти и газа из каспийского региона в обход территории России, чтобы сломать российскую монополию.

Может тогда наконец будет достроен нефтепровод Одесса-Броды-Плоцк?

В этом проекте главное – не достройка участка од Бродов до Адамово или Плоцка. Суть проекта в том, чтобы организовать полноценный транспортный маршрут доставок нефти из Баку через Тбилиси и Украину аж до Польши. Если уж говорить об этом проекте, можно спросить, когда же украинское правительство наконец сможет с уверенностью заявить, что полностью контролирует ситуацию с нефтетерминалом в Южном. На сегодня уровень ставок за перегрузку нефти в этом терминале ставит под вопрос рентабельность транспортировки нефти в Польшу по этому маршруту.

Наблюдатели ожидают, что этот газовый конфликт между Украиной и Россией не последний. Исходя из того, что благополучие третьих сторон участников конфликта, похоже, не беспокоят совсем, страны ЕС должны позаботится о том, чтобы подстраховаться в будущем на случай таких конфликтов. Что реально можно сделать в этом направлении? Есть ли у стран ЕС реальные возможности сделать запасы газа, как это сделали в Украине?

Накопление запасов даст немного. Выход в том, чтобы диверсифицировать регионы, из которых Европа получает газ, а также маршруты его доставки. Кроме того, необходимо вносить поправки в пакет энергетически-климатических нормативов ЕС, которые сделали газ наиболее привлекательным энергоносителем по экологическим соображениям. Такие страны как Польша должны лучше использовать возможности каменного угля, а также развивать атомную энергетику, избегая дальнейшей «газификации» экономики, в частности, развития секторов энергетики, зависимых от российского газа. (Согласно действующей энергетической стратегии, первая атомная электростанция будет построена в Польше к 2020 году. Другой член ЕС – Словакия из-за перебоев с поставками газа, 11 января объявила о возобновлении работы АЭС в Ясловской Богунице. Блок был остановлен в конце 2008 года согласно договору о присоединении Словакии к ЕС- прим. )

Если говорить о Польше, какие на сегодня основные планы по диверсификации источников энергии обсуждаемые правительством?

Среди наиболее реальных – постройка терминала по приему скропленного газа в Свиноустье, прокладка газопровода из Норвегии в Польшу через Данию, завершение проекта Одесса-Броды-Плоцк. Кроме того рассматривается возможность постройки трубопроводов для транспортировки готового топлива, а также подземных хранилищ энергоносителей.

В Польше также говорят о «газификации угля» - производства газовых субстаций из угля. Эту технологию можно рассматривать как реальную альтернативу природному газу?

В ближайшем будущем – нет. Говорить о каких-либо перспективах можно будет по результатам реализации пилотных проектов, примерно через десять лет.

Катерина Прищепа
По материалам газеты “Левый берег”