Уповноважений Президента з мiжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський – один з небагатьох, хто веде якусь суперечку з російської стороною впродовж газового протистояння. На відміну від перших осіб держави та менеджменту НАК “Нафтогаз України”, його заяви більш наповнені полемічним змістом та їх можна чути частіше. Власне, він перший з української сторони ініціював дискусію з приводу реальної мотивації “Газпрому” в нинішньому конфлікті – нездатність задовольнити потреби іноземних споживачів.
- Богдане Івановичу, розкрийте, будь ласка, суть протоколу про моніторинг транзиту газу, який двічі підписала Україна…
- По-перше, це не протокол - в оригіналі цей документ називається “terms of reference”. Адекватні переклади: “Правила процедури” або “Технічні завдання”.
Суть його зводиться до того, що сторони погодилися здійснити моніторинговий процес, як на території України, так і на території Росії. Судячи з цього документу, пропонується дещо несиметричний моніторинг, зокрема міжнародна експертна група мала б мати необмежений доступ до всіх документів і об’єктів української ГТС, включаючи підземні сховища газу українських сховищ (не перелічують яких), тоді як російські ПСГ не включені до цього переліку.
- “Нафтогаз” весь час говорить, що продовж років діяла така схема: росіяни моніторять наші вимірювальні станції, а українці моніторять російські станції…
- Cкільки років існує цей газопровід - завжди так було. Але, починаючи з 1-го січня Російська сторона обмежила доступ представників “Нафтогазу України” на ці ГВС території.
- Виходить, що Україна і Росія, в нерівних умовах по цьому протоколу?
- Росіяни хочуть спільно розробляти режими оптимальної роботи української ГТС. Знаєте, система працює і вона довела протягом багатьох років, що вона здатна надійно перекачувати газ. Звичайно, що час вимагає модернізації ГТС, це факт. Переконаний, що українські спеціалісти самі спроможні розібратися з цим питанням і, в разі необхідності, долучатимуть іноземні інтелектуальні, фінансові та інші ресурси.
- Чим же викликана така різка реакція Москви, коли фактично усі пішли на їх умови?
- Останнім часом я прийшов до дуже простого висновку – чи не свідчить зараз така поведінка російської сторони про те, що в них просто газу нема?
По-перше, – скандал, в якому вони явно програють. Отже втрачається імідж РФ як надійного постачальника природного газу. В Європі, до речі, це давно зрозуміли, ми ж недавно побували з роз’ясненнями і в Празі, і в Братиславі, і в Берліні, і в Швейцарії, і у Відні, в Брюсселі… та інших столицях. Там розуміють, що Україна не може транспортувати газу, який не поступив на її територію. Однак Москва, на мою думку, йде на скандал свідомо.
По-друге – існують величезні борги в системі Газпрому.
По-третє, з кожним днем зменшується вартість газу на європейських ринках.
Хіба можна за цих обставин зрозуміти логіку Газпрому, за якою безпідставно припинено експорт газу до України і через нашу територію, а відтак – спровоковано щоденні фінансові втрати від 120-ти до 150-ти млн. доларів. Плюс, штрафні санкції з боку західних контрагентів Газпрому.
- На Газпром хтось буде подавати в суд?
- Я не виключаю цього – все залежить від тексту контрактів. Лише можна стверджувати , що за 12 днів, російська сторона втратила понад мільярд доларів. Щось з економікою не те, ну в здорову голову не вкладається… Я не виключаю також, що іноземних спостерігачів не хочуть допускати до російських сховищ через те, , що у Газпрому немає задекларованих запасів газу для його поставок в Україну та європейським споживачам.
- Газ іде з Туркменістану, як Ви думаєте?
- У них є стара угода. Але боюсь що те, на що розраховувала Російська сторона - весь обсяг і по низьких цінах, умовах і так далі нема. Ну це такий blackbox, ми нічого не можемо довідатись, в Європі також не мають інформації. І от - створюється враження: а може, все це блеф чистої води? А насправді: У НИХ ПРОСТО НЕМА ГАЗУ!
Бо за оцінками наших фахівців, уже четвертий день вони б мали спалювати газ (станом на 11.01.09). Роблять моніторинг іноземці – ніде не видно факелів.
- Холодна війна стає все більш гарячою. Чи можливі якісь жорсткі провокації стосовно об’єктів української ГТС?
- Думаю, що сьогоднішня ситуація, події в серпні минулого року у Грузії, вибух на нафтопроводі Баку-Тбілісі-Джейхан влітку 2008 року заставляють більше думати. Не виключаю, що можуть відбутися якісь гірші події. Треба бути готовим до істотного підвищення фізичної безпеки енергетичних магістралей. Я в цьому переконаний.
- Чи може НАТО надати допомогу в охороні української ГТС?
- Десь в 1996-97 році такі варіанти розроблялися і натівці були готові розглядати варіанти.
Тепер питання про створення технічної групи швидкого реагування проробляється в рамках Краківської ініціативи, започаткованої за участю Президента України Віктора Ющенка у 2007 році. От там ми вносили вісім конкретних проектів, в тому числі по захисту персоналу, об’єктів та навколишнього природного середовища на магістралях - газових і нафтових.
Щоб реалізувати будь-які додаткові проекти, спершу треба зробити автоматичний постійний моніторинг технічного стану і проходження енергоресурсу в просторі і часі. Тобто, грубо кажучи - автоматизовану систему. На трубі це елементарно робиться, навіть підраховані кошти були через програму Інногейт, заводиться на супутник. Будь-хто може користуватись цією інформацією, і відомо, де рух нафти, газу з точністю ледь не до літру, стан та завантаженість.
- Дуже дякую.
За матеріалами газети “Лівий берег”